Вівторок, 16.10.2018, 12:34
Вітаю Вас Гість | RSS

Кривицька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Форма входу
Категорії розділу

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Застосування інтерактивних технологій навчання як один із шляхів підвищення ефективності уроку української мови та літератури

     Педагогіка співробітництва найбільше відповідає принципам гуманізації та демократизації освіти, активізує пізнавальну діяльність школярів, забезпечує партнерство вчителя й учня, допомагає розв’язати суспільно та особистісно важливі навчальні й життєві проблеми. За такого підходу учень є співавтором, а завдання вчителя полягає  в тому, щоб виявити індивідуальні здібності й нахили дітей, створити сприятливі умови для подальшого їх розвитку. Досягненню окремої мети сприяє використання на уроках інтерактивних технологій навчання.

    Слово інтерактивний означає взаємодіючий. Інтерактивний метод уперше застосували за кордоном (термін «інтерактивна педагогіка» відносно новий : його ввів у 1975 році німецький дослідник Ганс Фріц), упроваджуючи демократичну педагогіку. Щоправда, він частково використовувався і в практиці вітчизняних педагогів, маючи інші назви. У 20-30 –х рр.. минулого століття це були лабораторно-бригадний та проектний методи, робота у змінних парах, кооперативне навчання. Подібні спроби оптимізації навчального процесу, реалізації окремих елементів інтерактивності робили і свій час В.Сухомлинський та В.Шаталов. Так твердять автори посібника «Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід»1, у якому йдеться про те, що процес навчання – не автоматичне викладання навчального матеріалу. Він потребує напруженої розумової праці. Цього можна досягти, впроваджуючи інтерактивні технології.

   Суттєвою ознакою сучасної освіти, а отже і її методик, є наголос на толерантному ставленні до особистості. А воно саме і є важливим складником інтерактивних технологій.

   Інтерактивне навчання є однією з найбільш гнучких форм включення кожного учня в роботу, забезпечує перехід від простих до складних завдань, вчить використовувати не готові знання, а здобувати їх з власного досвіду, що веде до розвитку мислення – творчого і діалектичного.

   Суть інтерактивного навчання полягає в тім, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної, активної взаємодії всіх учнів.  Нові підходи до організації навчання роблять навчальний процес різноманітним, цікавим та ефективним.

  Тому з-поміж запропонованої сьогодні великої кількості інноваційних технологій в педагогічній роботі необхідно надати перевагу інтерактивному навчанню, яке найбільше повно забезпечує комфортні, безконфліктні і безпечні умови розвитку дитини, всебічно реалізує її природний потенціал, виховує особистість здатну до самоосвіти, саморозвитку, самовдосконаленню, яка вміє використовувати одержані знання для творчого розв’язання проблем, прагне реалізувати себе.

  Тому завдання посібника – розкрити суть інтерактивного навчання, встановити його відмінність від традиційного методу навчання та довести, що інтерактивне навчання – одна з найважливіших форм вдосконалення сучасного уроку.

 

 

 

Відмінність між інтерактивним та традиційним навчанням.

   Нетрадиційний підхід у навчанні – це вміння інтегрувати учнями отримані знання та  застосовувати їх для одержання нових знань і з’ясування явищ, які відбуваються у сучасному суспільстві. Значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології, й перетворюючи таким чином традиційний метод навчання на інтерактивний, нетрадиційний.

  Відмінність між інтерактивним і традиційним навчанням полягає не лише у методах та прийомах викладання предмету, але й у меті, яку ставить перед собою кожен метод навчання.

 Традиційне навчання ставить перед собою мету : передати учням і домогтися засвоєння ними якомога більше обсягу знань.

  Мета інтерактивного навчання – створення педагогом умов навчання, за яких учень сам відкриватиме, здобуватиме й конструюватиме знання та власну компетентність у різних галузях життя.

  Чи не потребує інтерактивне навчання значно більшої підготовки і розвинутого творчого потенціалу вчителя, ніж традиційний урок?

  Відповіддю у цьому випадку буде і «так» і «ні».  Щойно вчитель набуде значно більше навичок підготовки до інтерактивних уроків, його творчий потенціал весь час перебуватиме у збудженому стані. Творчість, якої потребують підготовка і проведення інтерактивного заняття від учителя, стане звичним явищем. Захоплення вчителя від проведення таких уроків буде захоплювати й збуджувати учнів. Це станеться тоді, коли для вчителя інтерактивне навчання стане справді потрібним, коли, готуючись до викладання кожної теми, він зможе зразу побачити, як можна зробити це навчання інтерактивним. Зрозуміло, вчителю потрібний деякий час для того, щоб навчитися застосовувати інтеракцію у викладанні свого предмета. Однак інтеракція підходить для будь-якого змісту, оскільки жоден предмет не можна викладати, залишаючи дитину в пасивній позиції у процесі навчання. І якщо вчитель вводитиме інтеракцію поступово, учні звикнуть і згодом оцінять переваги такого навчання.

 

Структура і методика інтерактивного уроку

    До школи прийшла особистість? Вона завжди панувала там. Просто зараз виникла нагальна потреба її помітити. Значною мірою цього можна досягти, перетворюючи традиційний урок в інтерактивний.

   Структура інтерактивного уроку відрізняється від загальновідомої структури комбінованого уроку.

   Його етапи:

 І. Мотивація.

ІІ. Оголошення, представлення теми та очікуваних результатів.

ІІІ. Надання необхідної інформації.

ІV. Інтерактивна вправа.

V. Підбиття підсумків (рефлексія), оцінювання результатів уроку.

   

 

 

 

Мотивація.

  Мета етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Без виникнення мотивів учіння й мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання. Тому на цьому етапі можуть бути використані такі прийоми:

  • коротка розповідь;
  • бесіда;
  • демонстрування наочності;

- нескладні інтерактивні технології («Мозковий штурм», «Мікрофон», «Криголам» тощо).

  Як правило, матеріал, озвучений учнями під час мотивації, наприкінці підсумовується і стає «місточком» для представлення теми уроку. Цей елемент має займати не більше ніж 5% часу заняття.

   

Оголошення, представлення теми

   Другий етап інтерактивного уроку – оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.

  Мета вчителя – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, що вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель.

   Формування очікуваних результатів уроку -  це принциповий момент інтерактивного навчання, бо не усвідомивши цього, учень може сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов’язану з навчальним предметом.

   Формування результатів має відповідати таким вимогам:

  • висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя («після цього уроку я зможу…»);
  • чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку;
  • чітко вказувати на способи «вимірювання» результатів;
  • учитель має говорити коротко й абсолютно зрозуміло для учнів.

  Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати – це гарантія успіху. Оптимальною є ситуація, коли учень розуміє не тільки те, чого він досяг, а й те, чого він має досягти на наступному уроці, чого він взагалі хоче від цього предмету для свого життя. Тому в цій частині інтерактивного уроку вчитель має:

  • назвати тему уроку, або попросити когось із учнів назвати її;
  • якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, слід звернути на це увагу учнів;
  • попросити когось із учнів оголосити очікувані результати;
  • нагадати, що в кінці уроку він перевірятиме, чи досягли вони цих результатів.

Цей елемент уроку займає не більше, ніж 5% часу.

 

Надання необхідної інформації

  Мета етапу – дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або наочності. Для економії часу на уроці і для досягнення максимального ефекту уроку можна давати інформацію для попереднього домашнього вивчення. На самому уроці вчитель може ще раз звернути на неї увагу, особливо на практичні поради, якщо необхідно прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування. Ця частина уроку займає близько 10-15% часу.

 

Інтерактивна вправа

  Інтерактивна вправа – центральна частина заняття, яка має займати близько 50-60% часу. Її мета – засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Обов’язковою є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

  1. Інструктування (2-3 хвилини).
  2. Об’єднання в групи або розподіл ролей (1-2 хвилини).
  3. Виконання завдання, де вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусію (5-15 хвилин).
  4. Презентація результатів виконання вправ (3-15 хвилин).

      Рефлексія результатів учнями, що є природним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання.

     Рефлексія здійснюється в різних формах: як індивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусія. Вона застосовується після найважливіших інтерактивних вправ, після уроку, після закінчення певного етапу навчання.

   Підбиття підсумків (рефлексія)

   Методика проведення рефлексію на уроці містить наступні етапи:

  1. Припинення діяльності (з можливістю продовження роботи).
  2. Відновлення послідовності виконаних дій (навіть незначних).
  3. Вивчення відтвореної послідовності дій з точки зору їх ефективності, продуктивності, відповідності поставленим завданням.
  4. Виявлення і формулювання результатів рефлексії:
  • предметна продукція діяльності (ідеї, пропозиції, закономірності, відповіді на запитання );
  • способи, які використовувалися чи створювалися в ході діяльності;
  • гіпотези щодо майбутньої діяльності.

Рефлексія може подаватися у вигляді малюнків, схем, графіків.

     Технологія проведення підсумкового етапу.

І стадія:

- використовуйте відкриті запитання як?, чому?, що?;

- виражайте почуття;

- наполягайте на описовому характері коментарів;

- говоріть про реально зроблене.

ІІ стадія:

  • запитуйте про причини: чому?, як?, хто?;
  • заглибтеся у відповіді: чому його немає?, що було б , як би?;
  • шукайте альтернативні теорії;
  • доберіть інші приклади;
  • наведіть думку незалежних експертів.

ІІІ стадія:

  • домагайтеся, щоб учні взяли на себе зобов’язання щодо подальших дій.

Цей етап займає 20% часу уроку.

     Підсумовуючи всі етапи інтерактивного уроку, пройшовши всіма його сходинками, починаєш розуміти всю глибину підходів до вдосконалення сучасного уроку.

    У виборі інтерактивної технології мають бути додержані відповідні правила організації такого навчання:

 - до роботи залучаються (тією чи іншою мірою) всі учасники навчального процесу;

 - вони повинні мати певну психологічну підготовку (скутість, неконтактність, самозаглибленість заважають);

- клас ділиться на підгрупи;

- до заняття відповідно готується приміщення (наприклад, столи ставлять «ялинкою», щоб кожен учень сидів боком до ведучого і мав змогу спілкуватися в малій групі);

- учитель розробляє необхідні для творчої роботи матеріали;

- учні налаштовуються на неухильне додержання процедури і регламенту;

- створюється атмосфера довіри, природності, невимушеності, приємної бесіди.

 

Застосування інтерактивних технологій на уроках української мови.

  Застосовуючи інтерактивні технології навчання (на одному уроці застосовують 1-2 інтерактивних прийоми), я ставлю перед собою мету, сподіваючись на певний результат.

  Інтерактивні технології навчання допомагають мені не позбавити уваги жодного учня, зробити його не тільки спостерігачем чи слухачем, а й активним учасником навчального процесу. Застосовуючи групові форми роботи, я переконуюсь, що вони успішно формують у дітей потребу здобувати знання, розвивати інтерес, любов до пізнання, допитливість.

  Працюючи в групах чи парах, учні самостійно розв’язують доступні для них питання, стають дослідниками, разом переборюють труднощі на шляху до мети.

  Під час групової роботи учні мають можливість тісно спілкуватися одне з одним. Саме інтерактивні форми навчання розвивають комунікативні вміння та навички, допомагають встановленню емоційних контактів між учнями, забезпечують виховне завдання в команді, прислухатися до думки своїх товаришів. Використання інтерактиву в процесі уроку знімає нервове навантаження учнів, дозволяє змінювати форми діяльності, переключати увагу на вузлові питання теми заняття.

    У ході діалогового навчання учні вчаться критично мислити, зважувати альтернативні думки, приймати продуктивні рішення, дискутувати, спілкуватися з іншими людьми. Досягають цього завдяки організації індивідуальної, парної, групової та кооперативної роботи, застосовуючи дослідницькі проекти, рольові ігри, безпосередню роботу з текстом, різноманітними творчими джерелами, використовуючи творчі роботи учнів.

  Проводячи уроки такого типу, слід зацікавити школярів предметом, формувати в них активну життєву позицію, розвивати творчі здібності, вдосконалювати мовленнєві та розумові навички, створюючи ситуацію успіху , де кожен учень посуває себе на уроці невимушено, а це, у свою чергу сприяє самовдосконаленню особистості. На таких уроках формується колективізм, моральні та гуманні якості учня.

  Найважливішу роль в інтерактивному процесі відіграють уроки повторення, узагальнення та систематизацію знань. Такі підсумкові заняття, що йдуть після вивчення важливих тем, можна назвати уроками зворотного зв’язку, бо учитель збирає на них «урожай» посіяних знань. Такі уроки, насичені різними видами контролю, дають змогу школярам продемонструвати ерудицію, практичне володіння матеріалом, одержати на одному занятті кілька оцінок.

   На таких уроках необхідно використовую раціональні зерна даного методу.

   Потрібно оптимізувати кожен урок, цілеспрямовано здійснювати багатопланову систематизацію знань, умінь і навичок на всіх уроках, не тільки на окремих. Послідовне здійснення систематизації – необхідна умова формування узагальнення знань, що творчо використовується у різних умовах.

  При повторенні навчального матеріалу знання учнів поглиблюються, розширюються, виробляються інтелектуальні уміння і навички. Одночасно формуються практичні уміння та навички. Завдяки тому, що знання узагальнюються і систематизуються, на  уроці вдається виконати більше різних вправ, підняти ефективність практичної роботи учнів.

   У формування умінь і навичок можна виділити такі напрями:

1. Знайомство учнів зі змістом поняття «узагальнення», значенням узагальнення у пізнавальному процесі;

2. Знайомство із видами узагальнень;

3. Проведення узагальнюючого повторення по темах і розділах програми;

4. Проведення заключного оглядового повторення по всьому курсу.

   Так, проводячи урок узагальнення і систематизації знань у 5 класі з теми «Речення, види речення, члени речення» спочатку проводжу розумову розминку, під час якої учні повторюють теоретичний матеріал про речення, члени речення, види речень за метою висловлювання, про поширені і непоширені, про прості і складні речення, виконуються різні вправи. Це і є усний пояснювальний диктант, індивідуальні роботи на картках, мовознавчий диктант, самостійна робота на перфокартах. Прикладом може бути мовознавчий диктант такого змісту:

  1. Придумай і запиши просте непоширене речення.
  2. Перетвори його у поширене і запиши.
  3. Придумай і запиши складне речення.
  4. Придумай і запиши речення з одним головним членом – підметом, а потім – присудком.

    На закріплення та узагальнення знань з теми чи розділу практикую уроки запитань-відповідей. Наприклад, у 5 класі закінчено вивчення великого розділу граматики «Фонетика. Графіка і орфографія.» перед уроком контрольної роботи проводжу урок запитань та відповідей, до якого учні готуються заздалегідь. Вони підбирають різні запитання з розділу для учителя і для своїх товаришів. Учні створюють власні запитання, з них одне-двоє мусять бути теоретичного, а решта – практичного, особливо такі, що стосуються правопису, вимови.

   Перша частина уроку – це запитання учні вчителя . Я даю відповіді чітко, коротко і ясно. Обов’язково пересвідчуся, чи немає в кого доповнення.

   Друга частина уроку – це запитання учнів учням. Такий процес проводиться в кілька прийомів: так званою картовою системою або ж листами до учнів. (Шановна Оксано Василівно! Будь ласка, дайте відповідь на таке запитання: «В яких випадках у суфіксах треба ставити м’який знак?» Прошу вас відповідь оголосити у класі.)

    Учень також одержує листа і відповідає на нього. Якщо не може дати відповідь, пише подібного листа до когось з товаришів, прохаючи допомоги. Запитання і відповіді організовуються системою ланцюжка, коли один учень ставить запитання комусь з  товаришів, а той, відповівши, іншому. Запитання і відповіді оцінюються.

    Близький до попереднього – урок з елементами цікавої граматики – це урок мовної гри. Наприклад, у шостому  класі уже вивчено такі частини мови, як іменник, прикметник, числівник.  Частина уроку відводиться на узагальнення та повторення одержаних знань, а потім оголошується урок – гра.

   Спочатку учні тренуються практично розрізняти і узагальнювати граматичні категорії частин мови. Наприклад, записуються слова одиниця, одиничний, один. Потрібно визначити , що спільного, а що відмінного у цих словах. Це робиться на кількох прикладах. На цьому уроці практикую й елемент такої гри, як відгадування задуманого слова.  На дошці записано слова: пам'ять, трав’яний, п’ятнадцятий. Пропоную одному учневі вибрати будь-яке слово. Сама ставлю запитання іншому учневі, а той відгадує його. Наприклад. Чи відповідає вибране слово на запитання що? Відповідь: - «Ні!». Чи можна від нього утворити іменник? Відповідь : - «Так.» задумане слово трав’яний.

   А при проведенні першого етапу інтерактивного уроку «Мотивація» використовую інтерактивні технології «Незакінчене речення», «Опрацювання матеріалів газет та журналів», «Мозковий штурм» та інші.

   Урок мови у 5 класі «Поняття про текст».  Пропоную дітям підготовлену сторінку «Мої думки». Текст «Чисте довкілля».

    Завдання: закінчити речення одним із варіантів відповіді.

  1. На мою думку, проблеми охорони природи виникли тому, що (зростає чисельність населення, людство споживає занадто багато природних ресурсів, Земля надто мала, можливості природи обмежені.)
  2. На мою думку, основними чинниками недбалого ставлення до природи є (розвиток науки і виробництва, втручання в глибинні землі, порушення екологічної рівноваги, забруднення космічного простору.)
  3. На мою думку, виробництво весь час потрібно (обмежувати, нарощувати, удосконалювати).
  4. На мою думку, глобальні економічні проблеми мене (Не стосуються, безпосередньо стосуються, залежать від моїх дій).

    Наступна інтерактивна технологія «Опрацювання матеріалів газет та журналів.»

  Урок української мови, 5 клас.

   Тема: стилі мовлення

  На партах журнал «Пізнайко», може бути будь-яка інша газета, дитяча енциклопедія.

  Завдання : ознайомитися із виділеними вчителем текстами.

  Запитання вчителя: Як ви вважаєте, що нового ви дізналися про текст?

   Відповіді дітей були такими :

  • Одиниця мовлення у всіх виданнях – текст
  • В одних текстах застосовуються художні засоби, в інших – ні.
  • Мова текстів буває різною.

Мотиваційний висновок:

-Отже, сьогодні ми будемо працювати над стилями мови.

Під час проведення другого етапу інтерактивного уроку   «Оголошення, представлення теми» створюю таку ситуацію.

  Урок української мови у 6 класі.

  Тема. Відмінювання іменників жіночого роду однини.

  Заохочення учнів до роботи:

- Сформулювати мету сьогоднішнього уроку може кожен з вас, адже подібне формулювання ми мали на попередньому уроці. Скориставшись фразою «Цей урок навчить мене…» висловіть мету заняття.

   Розглянемо проведення наступного етапу інтерактивного уроку «Надання необхідної інформації» на такому прикладі. Прийом «Мікрофон».

  Якийсь предмет (ручку, олівець, іграшковий мікрофон)  пропонується уявляти мікрофоном. Учні, передаючи його одне одному, по черзі беруть слово. Такий прийом надає можливість кожному сказати щось оперативно, по черзі відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

  Урок української мови, 6 клас.

  Тема. Розвиток мовлення. Загальні відомості про мовлення і спілкування. Мовленнєва ситуація.

  Завдання: яких норм слід дотримуватися при спілкуванні?

- мовлення має бути змістовним, послідовним, багатим, точним, виразним, правильним, доцільним, образним.

 - При спілкуванні говори зв’язно, логічно, не перестрибуй з одного на інше.

- Уникай повторів, банальностей, порожніх фраз, монотонності, однакової структури речень.

- Добирай більш точні слова, чітко формулюй свою думку.

- Виражай своє ставлення до того, про що говорили.

  • Дотримуйся мовних норм.
  • Умій оцінювати ситуацію спілкування, завжди враховуй з ким розмовляєш.
  • Підбирай слова й речення, які яскраво, емоційно можуть впливати на слухача.

   До цього етапу відношу і технологію «Робота в парах».

   Урок української мови, 8 клас

  Тема. Простий присудок.

  Завдання: установити відповідність між фразеологізмами й синонічними до них дієсловами. За зразком скласти пари речень так, щоб у ролі простих присудків уживалися: а) фразеологізми; б) синонімічні до них дієслова. Підкреслити головні члени речення.

  Зразок. Він поставив на кін усе. – Він ризикував усім.

1. Припасти оком.                           А  Посміхатися.

2. Робити вигляд.                             Б   Завмирати.

3. Скалити зуби.                               В   Задивитися.

4. Скребти голову.                           Г  Мовчати

5. Вростати в землю.                       Д  Набридати

6. Валяти дурня.                              Е   Прикидатися

7. Набрати води в рот.                    Є  Байдикувати

   На цьому етапі застосовую і роботу в групах.

   Урок української мови, 6 клас.

   Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Мовленнєва ситуація. Мовленнєвий етикет.

   Завдання: скласти і розіграти за особами діалог, можливий за такої ситуації:

а) 1 група. До вас звернувся однокласник із проханням допомогти написати твір.

б) 2 група. До вас звернувся класний керівник з пропозицією взяти участь у святковому шкільному концерті.

в) 3 група. Епізод із класних зборів.

   На четвертому етапі інтерактивного уроку застосовую такі інтерактивні вправи.

  Технологія «Ажурна пилка».

  Українська мова, 6 клас.

  Тема. Рід іменників.

  Розділяю клас на чотири домашні групи. Завдання: опрацювати вдома кожну групу іменників (чоловічого, жіночого, середнього роду, іменників у множині).

  У класі учасники домашніх груп об’єднуються у так звані експертні групи, де представники кожної з них пояснюють засвоєний матеріал іншим і таким чином самі набувають нових знань.

  Учасники експертних груп повертаються в домашні групи й  діляться знаннями, отриманими в експертних групах з іншими учнями цієї групи.

  Клас об’єднується в загальне коло для підбиття підсумків уроку. Таким чином усі учні оволодівають розумінням принципу поділу іменників за родовими ознаками.

   На цьому етапі проводжу й інші технології. Наприклад, «Займи позицію», «Метод «Прес»», «Акваріум»,  тощо.

   На етапі підбиття підсумків (Рефлексія) проводжу технологію «Дерево рішень».

  Урок української мови, 6 клас.

  Тема. Відмінки іменників.

  І стадія.

- З якими граматичними поняттями працювали на уроці?

- Скільки відмінків існує в українській мові?

- Що ми враховуємо коли, визначаємо відмінок іменника?

- Які питання ставляться до називного іменника? Тощо.

  ІІ стадія

  • Чому саме так назвали відмінки?
  • Чому кличний відмінок не має питань?
  • Які допоміжні дієслова застосовувалися під час засвоєння відмінків?
  • Де найчастіше зустрічаються іменники в кличному відмінку?

ІІІ стадія

  • Чи можна провідміняти іменник не запам’ятавши назву відмінка, питання до нього?
  • Згідно з цим, що, на вашу думку, від вас вимагається?
  • Де зустрічається правильне написання кличної форми.

У процесі інтерактивного навчання використовую такі прийоми оцінювання знань учнів.

   Тест. Учні мають обрати правильну відповідь із кількох запропонованих варіантів, знайти «пару» тощо.

  Експрес-опитування. Це швидкі лаконічні усні або письмові відповіді.

  Розширене опитування. Учень має дати усну або письмову відповідь з поясненнями опорних положень.

   Творче завдання, спостереження, само експертиза (самооцінка)  - ось увесь неповний перелік прийомів, що використовую на уроках для оцінювання. 

    Підсумовуючи викладене, починаєш розуміти всю глибину підходів до вдосконалення сучасного уроку. Адже суть інтерактивного навчання в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це спів навчання, де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами процесу, розуміють, що вони роблять. Бо сьогодні інформаційний потік підхоплює кожного з нас, особливо дітей, і занурює в піну життя суспільства. Ми вчимо всіх учнів, готуючи основу їхнього майбутнього, яке досить складно спрогнозувати; важко уявити, чим займуться теперішні учні через десяток років після закінчення школи,  які навички та знання їм знадобляться найбільше. Однак можна передбачити, що вміння критично мислити й ефективно здобувати знання їм знадобиться найбільше. Отже, наразі основним завданням учнів можна вважати оволодіння цим умінням. Бо зараз у школі діти не завжди схильні розмірковувати. Вони очікують від учителя єдиної правильної відповіді, розглядають знання як щось застигле, що необхідно запам’ятати, а успішне навчання – це вміння відтворити інформацію. Тому я й спонукаю своїх школярів до активного учіння та конструювання власного знання, а не до передачі готових знань, як при традиційному підході

 

ОСНОВНІ МЕТОДИ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

 

"МОЗКОВИЙ ШТУРМ"

     Це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість, який досягається шляхом вільного вираження думок усіх учасників та учасниць і допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми.

    Учитель на уроці називає тему дискусії та запрошує вас взяти участь у її обговорення шляхом "штурму", який організовується за такими етапами:

1. Всі учасники "штурму" пропонують ідеї щодо розв'язання висунутої проблеми (ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними).

2.  Учень або учениця записує на дошці всі ідеї, що пропонуються.

3. Коли група вважає кількість поданих ідей достатньою, їх подання припиняється.

4.Після того як майже всі ідеї зібрані, вони групуються, аналізуються, розвиваються групою.

5.  Вибираються ті, що, на вашу думку, допоможуть вирішити поставлену проблему.

Правила поведінки під час "мозкового штурму":

•  намагатися зібрати якомога більше ідей щодо вирішення завдання або проблеми;

•  примусити працювати свою уяву: не відкидати ніяку ідею тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

• ви можете подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших учасників;

• не можна обгово­рювати і критикувати висловлювання інших та намагатися давати оцінку запропонованим ідеям.

 

МЕТОД "ЗАЙМИ ПОЗИЦІЮ"

       Цей метод допомагає проводити дискусії з суперечливої теми. Надає можливість висловитися кожному, продемонструвати різні думки з теми, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу позицію в будь-який час, якщо його переконали та назвати більш переконливі аргументи.

        Порядок проведення:

•  учитель називає тему та пропонує висловити свою думку з досліджуваної теми;                                                                                                                                                                                                             

•  учню потрібно стати біля того плакату, який збігається  з  його точкою зору;

•   учень готується до обґрунтування своєї позиції, чому саме її він обрали;

• якщо після обговорення дискусійного питання учень змінив точку зору, то може перейти до іншого    плакату    і пояснити причину свого переходу,   а також назвати     найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони.

 

РОБОТА В ПАРАХ

   Робота в парах є різновидом роботи в малих групах. Ця форма роботи дозволить учням набути навичок співпраці, оволодіти уміннями висловлюватись та активно слухати.

    Організуйте роботу так (правила для учнів):

1. Прочитайте надане завдання та інформацію до його виконання.

2. Визначте, хто буде говорити першим.

3. Висловіть свої думки, погляди на проблему по черзі.

4. Дійдіть спільної думки.

5. Визначте, хто буде очолювати результати роботи класу та підготуйтеся до нього.

   Для ефективного спілкування в парах вам необхідно враховувати кілька моментів.

       Зверніть увагу на:

мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, встановіть контакт очима;

• допомагайте партнерові говорити, використовуючи звуки та жести заохочення: кивок головою, доброзичливу посмішку, слова «так-так»;

• якщо необхідно, ставте уточнюючі запитання (запитання, які допомагають прояснити ситуацію, уточнити дещо з того, що вже відомо. Наприклад, "Ти дійсно маєш на увазі, що ...?", "Чи правильно я зрозуміла, що...?"). Під час висловлювання говоріть чітко, по суті справи, наводячи приклади і пояснюючи свої думки.

     Запам'ятайте, чого не треба робити під час активного слухання:

•  давати поради;

•   змінювати тему розмови;

•   давати оцінки особі, яка говорить;

•   перебивати;

•   розповідати про власний досвід.

 

МЕТОД "МІКРОФОН"

    Метод "Мікрофон" надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

    Правила проведення такі:

говорити має тільки той чи та, у кого «символічний» мікрофон; відповіді не коментуються і не оцінюються;

•  коли хтось висловлюється, інші не можуть говорити або викрикувати з місця.

 

ПРАВИЛА РОБОТИ В МАЛИХ ГРУППАХ

    Робота в малих групах дозволяє набути навичок, які необхідні людині для спілкування та співпраці. Після того як учитель об'єднав учнів у малі групи і вони отримали завдання, кожна група за короткий час (3-5 хв.) повинна виконати це завдання та оголосити результати роботи своєї групи.

   Пропонуємо правила роботи в малих групах, які допоможуть учням організувати свою роботу:

1. Швидко розподіліть ролі в групі:

Спікер (керівник групи):

•  зачитує завдання групи;

•  організовує порядок виконання;

•  пропонує учасникам групи висловитись по черзі;

• заохочує групу до роботи;

•  підводить підсумки роботи;

•  за згодою групи визначає доповідача.

Секретар:

•  веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи;

•   як член групи має бути готовим висловити думку групи при підведенні підсумків або допомогти доповідачеві.

Спостерігач (тайм-кіпер):

•   слідкує за часом;

•   заохочує групу до роботи.

Доповідач:

•  чітко висловлює думку групи; доповідає про результати роботи групи.

2.Починайте висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.

3.Дотримуйтесь одного з правил активного слухання, головне не перебивайте один одного.

4. Обговорюйте ідеї, а не особи учнів, які висловили цю ідею.

5. Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.

6.Намагайтеся в групі дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у груп може бути особлива думка і вона має право на існування.

 

МЕТОД "НАВЧАЮЧИ - ВЧУСЯ"

   Цей метод надає можливість взяти участь у навчанні та передачі своїх знань іншим, у даному випадку своїм однокласникам та однокласницям під час уроку. Робота організовуватиметься так:

•   після того як учитель назвав тему та мету уроку, роздав учням картки із завданням, їм потрібно ознайомитися з інформацією, що міститься на кожній картці;

•  якщо учням щось незрозуміле, вони отримують інформацію у вчителя;

•  учні готуються до передачі цієї інформації іншим у доступній формі;

• їм необхідно ознайомити зі своєю інформацією інших однокласників та однокласниць. Учень має право говорити тільки з однією особою. Його завдання полягає в тому, щоб поділитися своєю інформацією з іншими учнями і самому дізнатися про певну інформацію від них;

• тоді, коли всі поділилися та отримали інформацію, учні висловлюють свої думки з приводу виконаного завдання.

 

 

МЕТОД "АКВАРІУМ"

   Ефективним методом розвитку вміння ведення дискусії є "акваріум".

   Після того як учитель розподілив учнів на дві-чотири групи і запропонував їм завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти), утворивши внутрішнє коло.

   Учасники цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Всі інші учні мовчки спостерігають за обговоренням. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно:

• прочитати вголос ситуацію;

• обговорити їі в групі, використовуючи метод дискусії;

• дійти спільного рішення.

   На цю роботу групі дається 3-5 хв. Усі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись у хід обговорення, спостерігають, чи відбувається дискусія за визначеними правилами. Після закінчення часу група займає свої місця, а вчитель ставить до класу запитання:

•  Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?

•  Чи була ця думка достатньо аргументована, доведена?

• Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим? Після цього місце в "акваріумі" займає інша група і обговорює наступну ситуацію (проблему).

    Всі групи по черзі мають побувати в "акваріумі", і результати роботи кожної з них мають бути обговорені у класі.

 

МЕТОД ПРОЕКТІВ

   Що може бути кращим для становлення особистості, літературного відчуття, успіху й власної значущості від результатів своєї праці.

   Метод проектів спрямований на стимулювання інтересу учнів до нових знань, розвиток дитини через розв'язання проблем і застосування їх в конкретній діяльності.

Ця технологія передбачає системне і послідовне моделювання тренувального вирішення проблемних ситуацій, які потребують від учасників освітнього процесу пошукових зусиль, спрямованих на дослідження й розробку оптимальних шляхів вирішення проектів, їх неодмінний публічний захист і аналіз підсумків упровадження.

   Таким чином, метод проектів принципово відповідає за встановлення міцного зворотного зв'язку між теорією і практикою в процесі навчання, виховання і розвитку особистості учня.

Обов'язкові вимоги до методу проектів:

1.наявність освітньої проблеми, складність і актуальність якої відповідає навчальним запитам і життєвим потребам учнів;

2.дослідницький характер пошуку шляхів вирішення проблеми;

3. моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми.

     Педагогічна цінність діяльності проектної методики полягає в тому, що учні здобувають знання, розвивають особисті якості, опановують необхідні способи мислення та дій.

 

 Класифікація проектів:

    Найперспективнішими видами проектної діяльності на уроках світової літератури є колективні міжпредметні та надпредметні проекти, вони не тільки систематизують знання, а й забезпечують максимальне його наближення до реальних потреб життя, творчої самореалізації, розвитку особистості учнів.

  Проектна діяльність максимально спрямована на пробудження і розвиток особистості старшокласників, саме участь в проекті допомагає учням самовизначитися, вибрати власний життєвий шлях і знайти більш рівноправні взаємини з дорослими.

    Досліджуючи тему, учні розширюють свою сферу спілкування, у них з'являється шанс розбудити, розвинути і реалізувати власні ідеї, що роблять їх активними, не тільки на уроках, а й потім у житті.

     Спільна праця над проектом привчає до відповідальності.

   Андреас Папандреу (Інститут освіти, Кіпр) вказує, що проектне навчання є непрямим і тут цінні не тільки результати, а ще більшою мірою сам процес; у якому відбувається особистісне зростання учасників процесу.

     Етапи роботи над проектом:

1. Підготовка:

• Визначення теми і завдань (обговорюють предмет з вчителем, який дає необхідну додаткову інформацію).

2.Планування:

•  Вивчення джерел інформації

•  Формування уявлень про бажані результати

•  Розподіл доручень між членами команди

•  Встановлення критеріїв оцінювання роботи (вчитель пропонує ідеї).

3. Дослідження :

•   Збір інформації

•   Спостереження

•   Інтерв'ю

•   Опитування ( вчитель спостерігає, радить, побічно керує).

4. Результат:

•  Аналіз інформації

•  Формування висновків (вчитель спостерігає, радить).

5. Представлення і захист проекту:

•  Усний звіт

•  Письмовий звіт

•  Веб-сторінка

•  Схема

• Збірка творів (учні звітують, обговорюють проекти; вчитель слухає, ставить запитання в ролі рядового учасника).

6. Оцінка результатів і процесу:

•  Самооцінка.

•  Колективне обговорення (вчитель оцінює роботу учнів, якість використання джерел інформації, якість роботи).

    Під час роботи над проектом вчитель виконує наступні функції:

Допомагає учням у пошуку джерел інформації, необхідної їм для роботи над проектом;

•   Сам є джерелом інформації;

•   Координує весь процес;

•  Підтримує і заохочує учнів;

• Підтримує безупинний зворотний зв'язок, щоб допомагати учням просуватися в роботі над проектом.

    Проектне навчання заохочує і підсилює щире прагнення до навчання з боку учнів, тому що воно:

Особистісно орієнтоване.

• Використовує безліч дидактичних підходів: навчання у справі, незалежні заняття, спільне навчання, мозковий штурм, рольову гру, евристичне і проблемне навчання, дискусію, групове навчання.

• Має високу мотивацію, що означає зростання інтересу і включення в роботу в міру її виконання.

• Підтримує педагогічні завдання в когнітивній, афективній і психомоторній сферах на всіх рівнях - знання, розуміння, застосування, аналізу, синтезу.

• Дозволяє вчитись на власному досвіді й досвіді інших в конкретній справі, а не вдавати навчальну діяльність.

     Використання методів проектів при вивченні світової літератури забезпечує глибше й осмисленіше прочитання художнього твору учнями, формування у них навичок мислення високого рівня. Робота над проектом допомагає старшокласникам пізнати навколишній світ і себе в ньому, це поштовх до роздумів про життя, про людей. Ця методика сприяє розвиткові творчих здібностей, тому що всі завдання  мають характер дослідницький, пошуковий, творчий, і мають виявити особистісне ставлення учнів до проблеми, літературного твору, героя, письменника.

 

Список використаних джерел.

 

  1. Абасов З. форма обучения – групповая работа // Директор школы, 1998.- №6. – с.62-66.
  2. Інтерактивні методи навчання. Досвід упровадження / За ред.. В.Шарко.- Херсон: ОЛді- ПЛЮС.- 2002.-  с.207.
  3. Помету О., Пироженко Л. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. -  К.: А.С.К.- 2004. с.192.
  4. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Харків: Основа -  2003 – с.80.
  5. Лівандовська Л. Використання інтерактивних технологій у навчально-виховному процесі. – Директор школи. – 2004. - №33- 34. – с.42-45
  6. Глущенко Л.Є. Щоб навчання було цікавим, ефективним і демократичним. – Всесвітня література. – 2005. - №9 – с.16-22.
  7. Шарко В.Д. Сучасний урок. – Київ. – 2007. – с.67-72

 

 

 

 

 

Категорія: Мої статті | Додав: Iruna (11.12.2014)
Переглядів: 1520 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2018
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz